Детские дома и интернаты Запорожья

Ви можете врятувати дитину. Саме ви. І просто зараз

Як допомогти іншим, якщо виникне таке бажання?

Author:Ксения Сокульская, Украинская газета "Без цензуры"Published:2007-01-23Viewed, times:8445


Як допомогти іншим, якщо виникне таке бажання? Вийти на вулицю та попитати, кому гроші потрібні? Відкривати гаманець, як тільки побачиш скриньку із написом «Пожертви»? Чи, може, зайти на сайт та обрати серед дітей, що потребують допомоги, того, кого ви можете врятувати. Саме ви. І просто зараз.

Комусь такий варіант творення добра може нагадати вибір будь-чого за каталогом: клікаєш на посилання, роздивляєшся фото, читаєш… Але від того, що САМЕ читаєш усі «розважальні» асоціації кудись зникають. Розділ «Освітні програми» - інтернатам потрібні: одяг і білизна, іграшки й спортивні товари, комп’ютери й диски з мультимедійними енциклопедіями… Розділ «Врятуйте дітей»: Шкрябко Вова, 9 років, пухлина мозку… Гаврюшенко Данилко, 8 місяців, нейробластома… Пшеничний Данилко, 2 роки, апластична анемія… Курдюкова Христинка, 8 років, пухлина мозку… Ви ще питаєте, кому можна допомогти?..

Сотні, тисячі дітей щодня потребують допомоги. Сироти, що живуть в інтернатах, матеріальне забезпечення яких – досить сумна тема. Тяжко хворі діти, для підтримки життя яких потрібні значні кошти, а для відновлення здоров’я – величезні. Відділення лікарень, де немає потрібної апаратури, чи є, але застаріла та й замало… Щоб дізнатися про потреби ближнього в Запоріжжі вже достатньо набрати інтернет-адресу «www.deti.zp.ua» та натиснути «ентер».

Цей сайт, за словами його засновника Альберта Павлова, було створено задля спроби полегшити пошук допомоги, чи навпаки – її об’єктів. В основі проекту полягала підтримка кількох інтернатів Запоріжжя та області: волонтери, об’єднані навколо сайту, збирають кошти, одяг, іграшки, книжки, реалізують освітні програми (наприклад, навчають дітей користуватися комп’ютерами), влаштовуюють екскурсії, забирають на вихідні дітей до себе… Намагаються зробити життя сиріт більш яскравим та максимально наближеним до побуту звичайних дітей з «повних» родин, наскільки це можливо.

Згодом, виник «дочірній» проект допомоги тяжко хворим (переважно на онкологічні захворювання крові) дітям, і від літа 2006 року окремим стобчиком йдуть повідомлення: ім’я, вік, діагноз та потреби маленьких пацієнтів гематологічного відділення обласної лікарні. За досить короткий проміжок часу вдалося зробити не так вже й мало: зібрати кошти на чотири інфузомата, скоординувати збирання пожертв на допомогу конкретним дітям, а головне – ентузіасти спробували трохи розворушити «доброчинницьке болотце»: брали участь в прес-конференціях благодійних організацій, намагалися пригорнути увагу до потреб лікарень, влаштовували марафони-збір коштів для інтернатів… А ще ¬– беспрецедентна за місцевим рівнем акція «Врятуймо Данилку» – облаштування в центрі міста лайтбоксів за кошт рекламної агенції, що мають на меті пригорнути увагу городян до проблем Данилка Пшеничного – дворічного хлопчика, що існує від переливання крові до переливання, а врятувати його може лише операція з пересадки спинного мозку. «Для Данилка потрібна найбільша й майже нереальна для нас сума – 65 тисяч доларів» - каже Альберт Павлов. Порівняно із коштами, що було зібрано на ту ж Лікарню майбутнього, здавалося б не дуже й багато. Але основними спонсорами сайту є не бізнесмени й не великі фонди, а окремі люди. Серед них переважно ті, хто емігрував до США чи країн Європи, саме вони намагаються регулярно підтримувати волонтерів, є й такі, хто надав разову допомогу… Ця допомога буває різною: дехто віддає гроші, зібрані на відпуску, хтось продає старе авто… Різні й суми: «американці» можуть перерахувати кілька тисяч доларів одним махом, наші співвітчизники – віддати кількасот гривень чи надіслати подарунки дітям «натурою». Трапляються й спонтанні акції, наприклад, хлопець-програміст сам зібрав серед «колег-хакерів» гроші, на які купив два комп’ютери для інтернату… Дехто з відвідувачів «deti.zp.ua» звертається до волонтерів, що консультують їх стосовно того, хто зараз потребує допомоги найбільше і якої саме. Звітність щодо витрат таких «загальних» коштів публікується на сайті кожного місяця: скільки, від кого та на «що» витрачено… Інші добродії спілкуються з батьками маленьких пацієнтів, адже на сторінці, присвяченій кожному з них, розміщуються адреса, контактні телефони батьків та реквізити рахунків: у гривнях та доларах США. Але без централізованої допомоги важкувато… Для того ж Данилка за кілька тижнів акції зібрали десь біля двох тисяч доларів. Серйозні спонсори, де ж ви?

Серйозні спонсори й до благочинності шукають «серйозний» підхід. В усякому разі, якщо вони взагалі переймаються доброчинністю… На запорізьких теренах основними «фігурантами» добрих справ є велики промислові підприємства та представники значного (як на регіональний рівень) бізнесу. Щоправда, майже усі «місця» вже зайняті: заводи ремонтують школи, дарують іграшки до дитячих садочків, підтримують людей похилого віку… Але переважно «своїх» чи в межах району, де географічно існують.

Навколо поважних бізнесменів теж існує своя «інфраструктура» доброчинності: один допомагає ветеранам, інший – Будинку дитини… Зробити щасливими усіх, зрозуміло, нереально, але й розширити цю мережу не так вже й легко. Ну, хіба що організувати меценатам шикарне паблісіти. Хоча, і тут не все просто. Із трьох запорізьких телеканалів обласне державне ТБ зазвичай демонструє, як представники обладміністрації чи облради перерізають стрічечки (ну, робота в людей така – і в телевізійників, і в чиновників), а два інші – як представники керівництва великих заводів дарують подарунки… Так-так, в ефірі кожного телеканала – один, свій, рідний, завод.

Але є й інший шлях до серця спонсора – масшабні благодійні акції. У середині грудня в Запоріжжі відбувся «Губернаторський бал» - доброчинний звичайно. Ось тільки після успіху певного телевізійного проекту, слово «бал» капітально затьмарило епітет «благодійний»: люди прийшли спочатку себе показати, та й на інших подивитися, а вже по-друге – грошима поділитися… це якщо по-друге… і якщо є чим ділитися. Бо серед публіки були присутні переважно місцеві чиновники обласного рівня (мер захід не відвідав), середньої та деколи великої «руки» бізнесмени та представники громадських організацій, які б і самі не проти були спонсорів розшукати. Результат, знову ж таки, за запорізькими мірками досить пристойний – майже 50 тисяч гривень, з яких десять тисяч підуть до обласної гематології, ще десять – на рахунок Лікарні майбутнього (організатори акції з «просунутої» громадськості), усе інше – адресна допомога сиротам. Чи можна було б зібрати більше коштів? Хто його знає, але серед відвідувачів балу було не так вже й багато заможних запоріжців, та й «місцевих» нардепів не було видно, хоча, важко сказати, чи є серед них власники пароплавів, а ось заводів та газет – точно зустрічаються…Хоча, заводи, вони здебільшого ту ж Лікарню майбутнього підтримали – мабуть, статтю бюджету вичерпано. Надія, що гроші на місцевих дітей все ж таки знайдуться, невмируща, адже ситуація, коли заводи окремо, екологія окремо, а швидке зростання кількості онкохворих в обласному центрі – взагалі з якогось третього боку, змушує замислитися, хто ж зможе врятувати ситуацію…

Хіба що небайдужі люди, такі як організатори сайту deti.zp.ua. І в них багато проблем, але вони принаймні намагаються хоч щось робити. Серед планів: виділити під проблеми маленьких пацієнтів гематології спеціалізований сайт «donor.zp.ua», організувати допомогу дітям-інвалідам, створити громадську організацію, що б мала власний рахунок, де можна було б акумулювати кошти та централізовано розподіляти їх. Зробити, врешті-решт, «deti.zp.ua» відомим соціальним брендом, щоб кожен, хто хоче допомогти, міг зайти на нього й обрати – кому… Але наразі допомога потрібна самим волонтерам. Зусиль кількох ентузіастів фізично не вистачає на підтримку кількох сайтів – потрібні менеджери, веб-програмісти, журналісти. Нашим дітям активно допомагають іноземці, одже одне з головних завдань – створення іншомовних версій усіх матеріалів – потрібні перекладачі. Потрібні педагоги, що влаштовували б секції в інтернатах, потрібні люди, що збирали б пожертви… Потрібні люди, що здатні завзято працювати, не очикуючи платні за добро… І не в останню чергу – на все це потрібні гроші, але більше за всіх, їх потребують діти…

Допомагати – це не страшно й не боляче. Страшно й боляче тим, кому ви могли б допомогти. Саме ви. Просто зараз.

Ксения Сокульская



  Контактная информация