Живемо – хліб жуємо. Сьогодні економимо, все сподіваємося, що завтра буде краще. Зайва модна «ганчірка» чи хатня річ роблять життя комфортнішим, але щастя не додають. Бо в гонитві за грішми втрачаємо ( у прямому й переносному значенні) близьких та рідних. А поки відкладаємо на «чорний день» – життя минає.

А в ньому є люди, яких обділила доля і які потребують допомоги. Ми робимо вигляд, що нас це не стосується (нам же ніхто не помагав, усього ми досягли власним розумом і працею). Схаменемося хіба що біда, не дай Господь, постукає у наш дім.

– У нас з дружиною Людмилою у серпні 2004 року народилася донька. Перший місяць життя Марійка дуже хворіла, і я дав обітницю Богу після одужання донечки реально допомогти хоча б одній дитині з інтернату – прийняти її в нашу родину. Марійка наша пішла на поправку, а влітку 2005 року у нашу родину ми прийняли двадцятирічного Вітю, у 2007 році – його десятирічного брата, а восени 2009 – Владика. Усі діти – колишні вихованці Запорізького інтернату №3.

2006 рік виявився знаковим для нашої родини: Вітя отримав тяжку травму. А обстеження ще й виявило велику пухлину. Перелом хребта на цьому фоні здавався дрібницею.

Три важкі операції у столичній клініці, місяці хіміотерапії. Обстеження та лікування у Москві й Петербурзі. Які ми були щасливі, що наша дитина повернулася до нормального життя!

Але проблеми лікування Віті і онкохворих дітей перевернули наш світ. Багато з тих діток, з якими ми «жили» в одній палаті, вже немає в живих. Ми бачили відчай в очах їх батьків. І матеріальні цінності споживацького життя втратили для нас будь-яку вартість.

Починали з інтернет-сайту, на якому розміщували інформацію про дітей, які без допомоги громади і благодійників у нашій державі просто приречені, – розповів голова Запорізького фонду «Щаслива дитина» Альберт Павлов.

З волонтерами Фонду Дмитром Буряком та Джейн Джорж з Великобританії вони приїхали минулої середи в Чернігівку вручити обладнання для дитячого та інфекційного відділень центральної районної лікарні.

Головний лікар Т.В. Богдан зустрічала таких гостей з радістю. І справа не тільки в тому, що вони привезли медтехніку майже на 5 тисяч гривень і ці небулайзери (ультразвукові інгалятори), інгаляційні дитячі маски, лампи для лікування жовтянки новонароджених, текстильні захисні накладки, відсмоктувач та електронні ваги дуже потрібні, а ще й у такій увазі до районної лікарні сільської глибинки, яку заїжджі спонсори не балують. А наші благодійники – одні й ті ж – не в змозі постійно надавати допомогу за такої великої потреби (адже бюджетних коштів не вистачає навіть на зарплату медиків!). Що вже говорити про планомірне оновлення обладнання.

Волонтер Дмитро, який опікується його закупівлею, запропонував скласти список найнеобхіднішої з медтехніки для розміщення на сайті Фонду «Щаслива дитина». Таким чином, по мірі надходження коштів допомога нашій районній лікарні, як і іншим, надаватиметься й надалі.

Дивно, справді, ми багато років ведемо розмови про страхову медицину, лікарняні каси. А хтось просто і скромно робить свою справу.

У нашому районі Фонд, очолюваний Альбертом Павловим, також підтримує Чернігівські школи-інтернат і дитячий будинок в селі Калинівка, де профінансував створення реабілітаційного відділення «Щаслива оселя», про відкриття якого районна газета нещодавно розповідала. До речі, Альберт Анатолійович сам був здивований, дізнавшись, що у січні цього року дитину-інваліда з дитбудинку в селі Калинівка всиновила родина пастора із штату Південна Кароліна США, яка поставила за мету її оздоровити. Нам те зрозуміти важко, коли ж біологічні батьки дитини з особливими потребами відмовилися від неї.

– Місяць тому ця дитина з важкою вродженою вадою розвитку, була майже нерухомою, а зараз Саша вже повзає, бавиться з нашим малюком і живе в любові, – коментує в соціальних мережах відео з усиновленою дитиною її нинішній американський батько Шейн Робертсон.

Вся Україна нині вболіває за хлопчика з Львівської області, який при пожежі отримав опіки 90 відсотків тіла і якого нині безоплатно рятують бостонські лікарі, хоча вартість операції з пересадки шкіри та подальшої реабілітації оцінюється у понад мільйон доларів. І мало хто з нас замислюється, що пожертви у благодійні фонди на підтримку лікарень в західних країнах роблять не тільки і далеко не багатії, а й прості робітники, вчителі та пенсіонери.

У нас же це ще усвідомлюють ще далеко не всі, бо не вірять, що зібрані кошти підуть точно за призначенням. Хоча, є й винятки. Прикладом можуть слугувати владівські та верхньотокмацькі медики, які, передусім, вкладали власну працю і власні кошти, щоб поліпшити побутові умови і якість медичних послуг. А вже потім їм ішли на допомогу громади сіл і благодійники – наші й закордонні – які бачили, що є результат.

До речі, згадана вище британка Джейн Джорж – багатодітна мама, яка не на словах знає, як це виховувати дитину з особливими потребами. Але вона знаходить час і можливість допомагати дітям в інших країнах, збираючи для них пожертви. На заході це ціла наука, якої навіть навчають в університетах.

Відсотків 40 коштів на рахунки Благодійного Фонду «Щаслива дитина» надходять з-за кордону, – розповідає Альберт Павлов, – решту надають наші благодійники. Нам вірять тому, що Фонд працює прозоро. Повний звіт про використання коштів розміщено на нашому сайті. Там же міститься інформація про дітей, на порятунок чи реабілітацію яких Фонд збирає пожертви. І чесно скажу, що для них – це єдиний порятунок. Так нещодавно ми всі раділи за вісімнадцятирічну студентку з Бердянська Юлію Ковдрю, якій необхідно було зібрати 120 тисяч гривень на термінову операцію на серці, без якої дівчина з простої вчительської родини, де немає батька, просто не мала шансів на життя.

Нині Юлія проходить реабілітацію після операції у столичній клініці ім. Амосова.

Опікується нині Фонд і нашим, чернігівським, юнаком, який в результаті ДТП після випускного вечора, нині знаходиться в реанімації Чернігівської районної лікарні, бо ще не може самостійно дихати. Щоб поставити Станіслава Лакоту на ноги, потрібні неабиякі кошти і самовіддані батьки роблять все можливе й неможливе для порятунку сина.

– Ми могли б робити більше для дітей Чернігівського району, вашої районної лікарні, якби знайшлася небайдужа, щира людина, яка б погодилася за невелику символічну доплату співпрацювати з Фондом, а зібрані пожертви ми могли б направляти на підтримку вашої лікарні і хворих діток, – наголосив голова Фонду «Щаслива дитина» Альберт Павлов.

Головний лікар ЦРЛ Т.В. Богдан запевнила, що за кожну благодійну копійку медики готові звітувати. Вони й самі шукали шляхи, які залучити благодійні внески, щоб не допустити порушень закону, і щоб зібрана допомога пішла на користь лікарні, як це сталося, коли надавали підтримку наші керівники сільгосппідприємств, серед яких депутати районної ради В.В. Курленков (Партія регіонів), П.П. Удовенко (Народна Партія), депутат Запорізької обласної ради від Партії регіонів А.В. Гогунський, який профінансував майже 100 тисяч гривень на заміну в районній лікарні вікон і дверей.

Арифметика проста: якби кожен дорослий житель району зробив благодійний внесок хоча б 10 гривень на рік у фонд лікарні – це вже щонайменше 170 тисяч гривень на придбання того ж сучасного медичного обладнання, якого так не вистачає. А якщо цю десятку здати не раз на рік, а раз на місяць?

… Хтось, напевне, зі мною не погодиться. Мовляв, ми сплачуємо чималі податки із заробітної платні, то чому ж маємо робити ще якісь добровільні внески?

Але що було б, якби так міркували засновники і численні благодійники того ж Фонду «Щаслива дитина»?

Скільки іще знедоленим діткам подарують життя ці незвичайні люди? До речі, новини на інтернет-сайті Фонду оновлюються щодня, повідомляється, скільки коштів зібрано для кожної конкретної дитини. Як тільки назбирається необхідна сума – вона передається сім’ї. І мало не щодня на сайті з’являються нові історії. Варто подивитися на фотографії цих дітей, які без допомоги були б просто приречені, щоб зрозуміти, як багато ми можемо зробити усім миром, допомагаючи нашій районній лікарні і нашим хворим діткам.

***

Статистика Фонду «Щаслива дитина» за 2011 рік

Побувало у благодійних походах та взяло участь в екскурсіях – 900 дітей.

Використано для придбання обладнання в лікарні Запорізької області – 208 тис. грн.

Спрямовано на допомогу дітям – 2,95 млн. грн., у тому числі 1,5 млн. – на лікування та порятунок хворих дітей.