Детские дома и интернаты Запорожья

Чи потрібен Україні гостьовий режим?

Запропонована нами ініціатива знайшла відгук в Уповноваженого Президента України у справах дитини

Автор: Анна Колпакова, deti.zp.ua
Опубликовано: 2013-03-28 22-00-00  Просмотров: 2474




Фото: www.firsthome.de

Благодійний фонд «Щаслива дитина», має великий досвід спілкування з дітьми-сиротами з інтернатів. Багато волонтерів дарують дітям-підліткам із інтернатних закладів можливість відчути родинну турботу та тепло, приймаючи сиріт на вихідні та свята у своїх родинах. На нашу думку, таких небайдужих людей було б ще більше, але відсутність в законодавстві чітких механізмів оформлення гостьового режиму та неможливість розподілити відповідальність між директором закладу та людьми, що забирають дитину на вихідні, створює перепони і, наважуються на гостьовий режим лише наймужніші та найстійкіші до бюрократичної тяганини.

Отже, співробітники та волонтери нашого Фонду виклали свої думки, сподівання та побажання з цього приводу, в листі-зверненні до Уповноваженого Президента України у справах дитини Ю.О.Павленка.

Звернення підтримали, також і колеги з інших фондів та громадських організацій України: Альянс «Україна без сиріт», Інформаційний ресурс detdom.info, Незалежний Інтернет-ресурс «Релігія в Україні», ХОБФ «Соціальна служба допомоги», Всеукраїнський благодійний фонд «Дитячий світ», Благодійний фонд «Приятелі дітей», Культурно-освітній центр «Нова надія», Асоціація «КОВЧЕГ».

Текст звернення:

«На сьогоднішній день в Україні набувають розповсюдження такі форми індивідуальної родинної допомоги дітям-сиротам як наставництво і гостьовий режим (тимчасове перебування дитини в родині).

Для чого вони потрібні? Як відомо, у дітей середнього і старшого шкільного віку, груп братів і сестер від 3 до 9 осіб набагато менше шансів знайти родину, ніж у здорових малюків, котрі не мають братів і сестер. Всі свята і канікули такі діти проводять в інтернатах. І це засмучує, адже вони безперечно теж потребують любові, підтримки, простого знання і досвіду «як це – жити в сім’ї?»

У такій ситуації допомагають ці форми підтримки — дозволяючи дитині вийти за межі стереотипів поведінки, сформованих системою виховного закладу. Діти набувають незамінний досвід життя в родині, спілкуються з дорослими та іншими дітьми в близькому сімейному колі, пізнають нові для них ролі. Також вони отримують практику ведення домашнього господарства. Внаслідок такого спілкування часто формуються стійкі зв’язки. У дитини з’являється близька доросла людина, до якої вона може звернутися за допомогою в складній ситуації, отримати пораду і підтримку; з’являється старший друг чи друзі, з якими вона не почуватиметься самотньою; з’являється досвід, який підвищує її самооцінку і відповідно покращує стосунки з іншими дітьми у виховній установі.

Зрозуміло, що така форма підтримки дитини-сироти є прийнятною лише для дітей віком від 10 років, коли дитина здатна усвідомити різницю між роллю наставників та батьків. Разом з тим, для дітей віком старше 15 років, найімовірніше, гостьовий режим є єдиною можливістю отримати досвід сімейних взаємовідносин.

На жаль, у законодавстві України подібна форма сімейного виховання сиріт не прописана. Існує тільки пункт 4.7 Положення Кабінету Міністрів України про дитячі будинки та інтернати. Таким чином, наставництво та гостьовий режим можливі на страх і ризик керівника — адже саме він є офіційним опікуном вихованців і відповідає за їхнє життя і здоров’я навіть у період перебування дитини в гостях. З цієї причини така форма допомоги легко доступна в одних закладах і повністю неможлива в інших — все залежить від ставлення керівництва. Водночас в Росії вже 4 роки існує Постанова, згідно з якою реалізується програма тимчасового перебування сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування в сім’ях громадян РФ.

Крім того, широко розповсюдженою є практика відвідування українськими дітьми з інтернатів, під час канікул, родин іноземних громадян, що сприймається керівниками закладів як оздоровлення дитини. Прикро, що даний механізм не розповсюджується на українські родини.

Виходячи із зазначеного вище, ми звертаємося до Вас з пропозицією сприяти внесенню змін до діючого законодавства та впровадженню єдиного, законодавчо закріпленого, механізму щодо передачі дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування громадянам України на тимчасове влаштування».


І ось, приблизно через місяць напруженого очікування ми отримали відповідь:

«Уповноважений Президента України з прав дитини розглянув Ваше звернення щодо розвитку нових форм родинної підтримки дітей, які виховуються в інтернатних закладах, та інформує.

Порушене Вами питання потребує серйозного вивчення із залученням широкого кола фахівців, які займаються питаннями виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У зв’язку з цим, Ваше звернення направлено до Міністерства освіти і науки України для опрацювання та прийняття відповідних рішень, яке і повідомить Вас про результати».

Прикро, що відповідь більше схожа на відписку, ніж на реальні дії. Водночас, сподіваємось, що Міністерство освіти і науки в найближчий час дійсно ретельно опрацює нашу ініціативу і запропонує конструктивне рішення: які саме і кому необхідно надати документи, для того, щоб дитина з інтернату змогла гостювати в родині.



Данная статья принадлежит к категориям:
     Гостевой режим для сирот    Авторские публикации www.deti.zp.ua    О сиротах    Усыновление    



  Контактная информация