Анна Островерхая, 22.12.1991 года рождения
Диагноз: Муковисцидоз (кистозный фиброз), смешанная форма.
Новости о лечении Анны Островерхой
Отчёт о поступивших пожертвованиях
Контакты родителей и волонтёров
ВНИМАНИЕ! ПО СОСТОЯНИЮ НА 04.01.2021 г. Сбор средств закрыт, в связи со смертью подопечной!
Анечка окончила свой земной путь. Приносим искренние соболезнования родным и близким.
Текст старой просьбы:
=====================================
Під час особистого знайомства з Анею я була вражена силою цієї тендітної дівчини. Посмішка та сяючі очі, це її невід’ємний атрибут. Особливо мені вразила її поведінка. Знайомство відбулось під час проведення акції хворих на муковісцидоз під МОЗ та КабМіном, цієї осені, Аня незважаючи на дощ та холод не лишала друзів по хворобі. Коли їй стало зле, вона тихенько мовчала, тільки голубий відтінок шкіри та губ видавав її стан. Коли я викликали швидку допомогу, Анюта благала лише про одне, щоб її не госпіталізували. Так і дихала киснем під КабМіном, бо в неї немає альтернативи, без ліків їй все одно немає життя. Вона стояла до останнього за своє життя, та таких же хворих як вона.
Аня написала звернення до всіх небайдужих, в котрому ділиться з нами своєю історією.
«Я, Островерха Анна Юріївна, 1991 року народження. Мені скоро виповниться 26 років і я рада що я бачу сонце, чую шелест листя, крик птахів і голоси людей. З народження я хворію, у мене муковісцидоз змішана форма важкого перебігу, та сколіоз 4 степені.
Більшість мого життя проходить в палатах лікарень.
Ось вже 4 роки я "прив'язана" до кисневого концентратору. З роками мені стає гірше і важче, частіше не можу сходити або з'їздити кудись, бо бракує сил.
Я дякую Богу, хорошим лікарям та добрим людям, які підтримують мене у важкі години. У школі у мене було багато друзів, вони називали мене Нюсічка, а зараз близькі назвають «Дюймовочка», я не ображаюсь, лише посміхаюсь, бо дійсно маленького зросту.
Мені завжди подобалось навчатись, університет закінчила заочно, по професії психолог. Але працювати нажаль за станом здоров'я не можу, хоча друзі інколи звертаються, щоб вислухала і дала їм пораду. Інколи допомагаю добрим словом, порадою, підтримкою таким же невиліковно хворим як і я.
Моя улюблена справа вишивати хрестиком і бісером, картини та ікони. Свої роботи роздарюю людям, які мені не байдужі. Ще люблю читати, слухати музику. Не зважаючи на свій стан, сдійснилась моя мрія, я здала на права і інколи сідаю за кермо машини. В такі години забуваєш про те що ти хворієш. Хоча якщо я кудись їду, то зімною завжди кисневий апарат.
З дитинства я мрію, що все таки вчені знайдуть ліки і всі діти та дорослі з муковісцидозом будуть здорові, що мою хворобу навчаться виліковувати. Хоча з роками згасає ця віра, але все таки НАДІЯ - Є!
Мої батьки важко працюють, щоб заробити грошей мені на ліки, та їх завжди не вистачає. А для лікування потрібно дуже багато, при стаціонарному лікуванні приблизно 50 000-60 000 гривень (чотири рази на рік), а так кожного місяця на ліки витрачається більше 30 000 гривень. Мені ніяково, але я прошу вас про допомогу. Я дуже люблю життя, я хочу жити та надихати інших на боротьбу. Держава нажаль робить вигляд що мені не існує.. Сподіваюсь ви зможете мені допомогти продовжити боротьбу.»
Друзі про нашу Дюймовочку кажуть: Наша Нюсічка, Анюта, дуже добра і щира людина. При тяжкій хворобі ми не бачимо її сумною - це море позитиву, дзвінкого сміху, вона як сонечко у хмарну погоду. А ще любить робити рідним і близьким сюрприз і подарунки. Для багатьох вона порада, помічниця. Навіть у лікарні весь медичний персонал її любить, адже це ясна, добра, розумна дитина, хоча і доросла.
Доречи, можливо вам прийдуться до смаку роботи нашої чарівниці? Тоді ви можете зателефонувати їй, це також буде вагомим внеском на життєво необхідне лікування.
«Я не здамся без бою.
Так хочеться жити
На білому світі,
Бачити сонце і квіти,
Милих і добрих людей.
Щоб діти сміялись,
Щоб рідні вітались,
І мир поселився
У кожній родині,
У кожній країні
У нас на Україні.»
Вірш нашої Дюймовочки, тендітної та мужньої.
За дополнительной информацией Вы также можете обратиться к сотрудникам Фонда "Счастливый ребенок"
