Привіт друзі!
Моя історія знайомства з фондом "Щаслива дитина" і взагалі зі сферою благодійності дуже непроста і звивиста.
З одного боку, я завжди розуміла, що потрібно допомагати тим, хто в біді, особливо якщо мова йде про дітей. З іншого - мої фінансові ресурси майже завжди були більш ніж скромні.
Історія сягає корінням приблизно в 2008 р Тоді я була молодою мамою двох маленьких хлопчиків. І з кожного запорізької сайту, з кожного білборда на мене дивилися повні благання очі тяжкохворих дітей. Я злилася на себе. Відверталася і знову злилася, тому що розуміла, що допомогти мені особливо нічим. Я приміряла на себе роль батьків цих дітей, і знову злилася і відверталася, я не готова була приймати таку реальність. Вона робила боляче.
Одного разу в кабінеті нашого педіатра я побачила важку стопку карток. Це були документи дітей з онко діагнозами. Я більше не могла ігнорувати існування цих дітей, але все ще не розуміла, як можу бути їм корисна.
Через роки, я дізналася, що «Щаслива дитина» не тільки рятує тяжкохворих дітей , а й організовує освітні програми для дітей, яким не дуже пощастило на старті життя (сироти, діти з особливостями або дітлахи з малозабезпечених сімей). Ця сфера мені відмінно підходила. Так я вискочила в цей човен. Спочатку, як мама, потім, як волонтер, а незабаром очолила туристичний напрямок "Клубок" .
Пізніше я закохалася в ще один проект - Дитяче екосело. Ідея мене так захопила, що я ризикнула здійснити свою давню мрію, і стала прийомною мамою. Фізично я більше не могла керувати «клубком», тому залишилася просто волонтером фонду.
За всі ці роки, я зрозуміла, що кожен з нас може бути корисний. Ми можемо жертвувати свій час, гроші, таланти на благо дітей. Моїми сильними сторонами виявилися: здатність відчувати чужий біль, вміння вчасно підставити своє плече і талант розповідати чесні історії.
На нашому сайті ви можете прочитати багато моїх статей про життя, проблеми, цілі, завдання, мріях і досягнення «Щасливих будинків» для сиріт , про походи і подорожі туристичної програми «Клубок», про труднощі, з якими стикаються діти сироти, про те, чому інтернати - це зло .
Іноді, дуже рідко, я починаю говорити про тяжкохворих дітей. Тому що сьогодні я знаю, що рак - це не вирок, що з будь-яким (поки що) невиліковним захворюванням можна жити. І наша з вами допомога може дозволити тисячам запорізьких дітей дожити до винаходу ліків, які повністю їх зцілить. Найчастіше, справа ж просто в грошах.
ПС. Я звичайна жива жінка. Я не вірю ні в одну зі світових релігій, мені важко дається живе спілкування з людьми і, взагалі, я не особливо приємна в спілкуванні людина. Я буваю різкою і грубою, я сміливо руйную стереотипи і напролом йду до поставленої мети. Всі ці, здавалося б, негативні якості, допомагають робити життя запорізьких дітей краще і довше.
І якщо вже я зуміла застосувати себе в сфері благодійності, то значить, і кожен з вас може бути корисний. Почати дуже просто. Можна оформити підписку на регулярне пожертвування , стати волонтером або навіть штатним співробітником фонду .
Приєднуйтесь, разом робити добрі справи набагато ефективніше.
