18 лютого у Києві відбулась ІІІ Міжнародна конференція Українського форуму благодійників "Волонтерство — шлях до благодійності для кожного".
Подія зібрала кілька сотень учасників з України та інших країн, представників третього сектору, благодійників, волонтерів, зацікавлених у тому, щоб український волонтерський рух набув якісно нового рівня.
На відкритті заходу Анна Гулевська-Черниш, директор УФБ, вітаючи всіх учасників, зауважила, що нині перед нашим суспільством постає ряд викликів, а саме: потреба в даних, робота над суспільним сприйняттям, руйнування стереотипів, довіра та прозорість, а також вимірювання ефекту від благодійності. Програма конференції якраз співпадає з цими викликами. Родзинками заходу стали виставка організацій, які розвивають волонтерство, нові паралельні секції, розширено теми та спектри обговорень. А ще цікавим є спільне створення учасниками заходу великого полотна, на якому кожен міг власноруч щось "скреативити". Ця картина символізує минуле, теперішнє та майбутнє благодійності. Пані Анна запропонувала знову намалювати таку картину через 5 років та порівняти бачення.
Першим свій мазок на полотні залишив Олів’є Адам, Координатор системи ООН в Україні. За його словами, десять років тому ООН вперше оголосило рік волонтерства. А річниця свята співпадає саме з цією конференцією. “В Україні дух волонтерства безсумнівно зростає, проте попереду ще довгий шлях до моменту, коли волонтери стануть стійким ресурсом. Тому ООН закликає уряд при розробці програм взяти до уваги і залучати такий цінний актив як волонтери, що сприяє розвитку давньої традиції співпраці, згуртованості громад”, - підкреслив представник ООН. Також пан Олів’є навів дані дослідження Університету Джонса Хопкінса, проведеного у 40 країнах світу, яке показало, що принаймні 12% дорослого населення в цих країнах є добровольцями. Вони представляють еквівалент 20,8 мільйонам працівників, які приносять внесок у розмірі 400 млрд. доларів в економіку. Це в три рази більше за щорічний номінальний розмір ВВП України. Однак, цей вагомий внесок, зроблений звичайними людьми, залишається непоміченим.
Під час панельної дискусії було продемонстровано відео, зроблене студентами Могилянки. У ньому було опитано випадкових перехожих на тему, що вони знають про волонтерство. Виявилось, що більшість із них вважає, що волонтерами стають переважно молоді люди, у яких на це є вільний час. Проте навіть у людей старших простежується готовність робити щось суспільно корисне, потрібно, аби лише до них доходила інформація про наявні ініціативи.
Деніел Стівенс, експерт Інституту досліджень волонтерства, Великобританія, зауважив, що у його країні тільки 10% населення на запитання, чи займаються вони волонтерською діяльністю, дадуть позитивну відповідь. Проте якщо в них запитати, чи допомагаєте ви, наприклад, школі, спортивному клубу тощо, можна буде побачити, що насправді 40% роблять щось суспільно корисне. Все залежить від того, як формулювати питання. На його думку, така ж ситуація і в Україні. Пан Деніел дав волонтерству три основні характеристики: 1. це має бути неоплачувана робота; 2. діяльність має бути спрямована на спільноту; 3. добровільність.
За його словами, йому доводилось бувати в країнах з “високим” рівнем волонтерського руху, таких як Узбекистан, Туркменістан, але там це більше як суботники, акції не зовсім є добровільними.
Ганна Старостенко, виконавчий директор Фонду Братів Кличків, вважає, що в Україні молодь стала рушійною силою волонтерства, тому що вона ставить перед собою додаткові завдання, окрім суспільної допомоги, а саме здобуття освіти, досвіду, друзів тощо. По суті, волонтерство є методом неформального навчання для молоді.
Тетяна Лях, кандидат педагогічних наук, вважає, що в Україні є всі передумови для благодійності, оскільки вона, за своїм визначенням, є діяльнісною любов’ю до ближнього. На її думку, в нашій країні набагато більше людей займаються волонтерством, просто не всі усвідомлюють це. Крім того, ми перейшли від показників кількісних до якісних, а це новий щабель у розвитку волонтерства. За словами пані Тетяни, важливим є грамотний менеджемент, а не просто “поматросил и бросил”, коли волонтерів залучають тільки на сезонні завдання, а потім забувають.
На думку Джованнні Моцареллі, координатора програми Волонтери ООН в Україні, потрібно не тільки створювати мережу волонтерів, але й навчати людей, показувати, куди спрямовувати ресурси волонтерства. Є багато людей, які готові щось робити, але мало організацій, які готові надати їм цю роботу.
Віктор Лях, директор Фонду Східна Європа, головf правління УФБ, підтвердив слова, що для розвитку волонтерства потрібен менеджмент і професіоналізм. Важливо також просувати питання самоорганізації населення, адже велика кількість волонтерської роботи робиться на неформальному рівні. Також необхідно національне визнанння волонтерського вкладу в успішність країни. У 2013 році маємо підвести певні підсумки та відзначити внесок волонтерів у проведення Євро 2012.
Загалом, робота конференції тривала у різних форматах - панельні дискусії, круглі столи, творчі майстерні. Менш формальна частина в рамках конференції - ток-шоу «Волонтери “Євро-2012”: чи встигнемо підготуватись?» та неформальне спілкування на закритті заходу.
Головні теми, навколо яких точилися обговорення, це тенденції розвитку та виклики щодо питання волонтерства в цілому, корпоративного волонтерства, законодавчих аспектів, міжнародного волонтерства, важливості навчального компоненту, ролі та досвіду окремих організацій та ініціатив (кращі практики). Наскрізна думка конференції: волонтерство - вагома складова благодійництва, якою не можна нехтувати. Важливо залучати до цього руху людей різних поколінь та не соромитися “робити піар”, тобто поширювати якомога повнішу інформацію про успіхи проектів, аби залучити до своїх лав нових прихильників, готових на нові звершення.