Чи не вперше за останні декілька років торік всиновили вихованців обласної школи-інтернату, що на вулиці Винниченка, 119. Вісьмох дітей взяли на виховання родини зі Сполучених Штатів Америки.

Тепер діти живуть у штаті Каліфорнія – за 30 кілометрів від Лос-Анджелеса у містечку Йорба-Лінда. Вони навчаються зі своїми американськими ровесниками, займаються у спортивних секціях, вивчають мову, а щонеділі ходять до церкви. Зі своїми колишніми однокласниками у Чернівцях усиновлені діти спілкуються за допомогою скайпу, постійно листуються, а до свят надсилають подарунки та цукерки. Наприклад, цієї суботи десятеро дітей зі школи-інтернату поїдуть до Тернополя, щоб відвідати аква-парк. Такий подарунок вирішив зробити своїм однокласникам колишній вихованець інтернату Вадим Цуцулов, який вислав грошей на подорож.

«Прийомних батьків називають мамою й татом»

Ось що пише у листі до директора інтернату Івана Семенюка американка Джейн Бaркер, матір усиновлених Валентина Семенюка, Олексія та Олега Миронюків: «Олег, мій найстарший син, почав навчатися у десятому класі у старшій школі Санні Гіллз. Він займається англійською по три уроки за раз, а також математикою, фізкультурою та основами ремонту авто. Олегові подобається у вільний час займатися брейк-дансом. У четвер ввечері Олег разом із Заком, Денні та іншими моїми синами ходить на заняття з гімнастики. Усі люблять Олега, і він дуже щасливий...»

– Ця родина вже має п’ятьох рідних дітей і захотіла всиновити ще трьох наших, українських. Коли Олега всиновили, йому виповнилося 15 років. Молодший брат Олексій мав перейти у восьмий клас, а наймолодший Валентин мав навчатися у сьомому. Їх усиновили в липні минулого року, – розповідає директор обласної школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Іван Семенюк.

Першим американці, які вже мали трьох рідних дітей, усиновили восьмикласника Івана Сулейманова на початку 2009 року. Влітку інша американська родина усиновили брата й сестру Андрія та Анну Стефаніц. Вадима Цуцулова забрала сім’я, у якій вже виховували двох рідних дочок. У родині, куди потрапив шестикласник Олег Деркач, була одна рідна дитина – хлопчик.

– Діти, яких усиновили, добре почуваються в американських родинах. Прийомних батьків називають мамою й татом, – розповідає Іван Васильович.

Церква спонукає прихожан усиновлювати дітей

Коли іноземці приїхали в Україну всиновлювати дітей, чекали по два-три місяці. Адже всиновити дитину можна тільки за рішенням українського суду. І тільки у тому випадку, якщо дитина впродовж року перебувала на українському усиновленні, і ніхто з громадян України не захотів її усиновити.

– За останні три роки, які працюю директором інтернату, не пригадую жодного випадку усиновлення наших вихованців українцями, – каже Іван Семенюк.

– Лише до 2007 року було усиновлено двох дітей громадянами Італії. Українці не хочуть всиновлювати, мабуть, через матеріальну скруту, а в американських родинах – мода на усиновлення.

Яким чином українські діти потрапили в американські сім’ї? 2007 року вихованці чернівецької обласної школи-інтернату перебували на відпочинку у США та три місяці жили в американських сім’ях. Американці мали змогу познайомитися з українськими дітьми, тож із 27 дітей захотіли усиновити вісьмох.

– У Штатах наші вихованці стають більш слухняними, більш дисциплінованими та відповідальними, – каже директор інтернату. – Оскільки прийомні родини віруючі, діти долучаються до церкви. Скажімо, американська віруюча спільнота «Друзі Христа» спонукає своїх членів бути милосердними та всиновлювати дітей. Їхній пастор навіть усиновив дівчинку з Оршівського дитячого будинку.