УВАГА! СТАНОМ НА 02.04.2022 р.: Збір коштів припинено! Руслан з батьками евакуювався до Німеччини. «Куди подітися від спогадів? Вони непроханим гостем вриваються у свідомість, – ділиться Світлана, мама нашого СМАйлика Руслана. – Ось далекий 2010-й, і я чекаю на народження довгоочікуваного синочка. Ось – щастя материнства, а ось – паліативний діагноз, відчай, лікарня, реанімація… Кожен з батьків по-своєму сприймає інформацію про невиліковний діагноз своєї дитини. Я закрилася від усіх. Здавалося, що життя закінчено. Але згодом, заради життя сина, мені довелося витягти себе з відчаю та самотності… і здивуватись: я не одна! Виявляється, є багато людей – знайомих та незнайомих – яким не все одно! Мої очі та серце відкрилися. Зараз, коли з’явилося лікування СМА, я хочу бути почутою, як ніколи: Руслан може жити! Так, він не встане й не побіжить, але для мене це вже не важливо. Нехай Руся зможе сам сидіти та утримувати голову! Нехай його дихання буде легким, а їжа – смачною! Нехай мрії Руськи стануть дійсністю, і я зможу повезти його до моря влітку, а взимку, підставивши обличчя снігопаду, ми ловитимемо язиком сніжинки. Ось моя МРІЯ. І я йду до неї всіма способами – у снах і наяву. Іду та прошу всіх, хто зустрічається на життєвому шляху: почуйте нас! Благаю, допоможіть!» Аби Руслан мав «завтра», препарат «Еврисді» йому потрібен уже сьогодні! Дякую, що допомагаєте! Руслану та його батькам дуже важливо знати, що вони мають надію! Звіт про надходження пожертв та їх витрати