Діти Запоріжжя лого

Кінець епохи інтернатів

1 лютого 2026, 10:00 173 Автор: Альберт Павлов deti.zp.ua Колись я мріяв про те, щоб у Запорізькій області не залишилося інтернатів. Цей час настав, але кінець інтернатної епохи я уявляв зовсім по-іншому.

Запорізька область роками займала перші місця в Україні за кількістю дітей в інтернатних закладах. Але з кожним роком усе більше дітей-сиріт потрапляли у сімейні форми виховання, а інтернати виживали та приймали дітей із сімей, які опинилися у складних обставинах. Також доволі велика кількість дітей перебувала у спеціалізованих закладах для дітей з інвалідністю.

Усе змінилося за кілька перших місяців повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Незважаючи на велику ймовірність війни, жоден інтернат не був готовий до евакуації. Дітей Бердянського інтернату евакуювали до Італії у березні 2022 року вже з окупації, під загрозою обстрілів. До Нідерландів був евакуйований Пологівський навчально-реабілітаційний центр (притулок), Запорізький, Оріхівський та Мирненський реабілітаційні центри (притулки) — до Польщі.

Найбільш незрозуміла ситуація з Молочанським інтернатом. Судячи з публікацій у ЗМІ, його дітей напряму на підконтрольну територію України евакуювати не вдалося, декого повернули пізніше через Білорусь, а доля інших невідома. По інших закладах теж мало інформації. Деякі інтернати та притулки, що залишилися в окупації, продовжують працювати й періодично з’являються в новинах окупаційної влади.

Навесні 2022 року евакуювали заклади з підконтрольної Україні частини Запорізької області. Гуляйпільський інтернат виїхав до Польщі, будинок дитини «Сонечко» — у Львівську область. Дітей з важкою інвалідністю із Запорізького будинку-інтернату на Великому Лузі також евакуювали в більш безпечні місця.

Наскільки мені відомо, станом на початок 2026 року в Запорізькій області не залишилося закладів цілодобового перебування дітей. Водночас чимало закладів із назвою «інтернат» продовжують працювати в Запоріжжі, але діти там не ночують, а лише навчаються, як у звичайній школі (наприклад, «Світанок» — колишній інтернат №3, інтернати №1 та №2, колишній інтернат №7 та інші).

З іншого боку, абсолютно нелогічним виглядає той факт, що, евакуювавши великі заклади із Запоріжжя, влада ніколи не планувала евакуацію прийомних сімей та будинків сімейного типу. Це дуже дивна логіка: і там, і там живуть діти-сироти, але підхід різний. Більше того — влада продовжує купувати за мільйони гривень будинки для таких сімей на відстані 20–25 км від фронту, у місті, яке щодня потерпає від обстрілів. Нещодавно одна сім’я повернулася з Німеччини й одразу отримала такий будинок.

Варто зазначити, що евакуація дітей-сиріт за кордон, з одного боку, зберігає життя дітей, але постійно виникають скандали та багато незрозумілих речей із цими закладами. І потрібно витратити чимало часу та сил, щоб зрозуміти, що насправді робиться в інтересах дітей, а що є пропагандою, політичними маневрами чи інтересами окремих дорослих.

Ось декілька ситуацій.

ІЗ 2023 року Україна намагається повернути дітей Бердянського інтернату, які опинилися поряд із містом Бергамо в Італії. Було декілька судів в Італії, які заборонили повернення в Україну тих дітей, які подали через своїх італійських опікунів прохання про надання статусу біженця, а також через те, що немає гарантій безпеки дітей після повернення в Україну.

Більшість дітей повернули в Україну до закладу в Кіровоградській області. Наскільки можна зрозуміти з публікацій італійських ЗМІ, не менш ніж 24 дитини все ще перебувають в Італії. Кільком дітям виповнилося 18, і вони залишилися в Італії, хтось навіть поїхав до США. У багатьох дітей є прив’язаність до італійських сімей, які ними опікуються. Іноді брат хоче повернутися в Україну, а сестра категорично відмовляється. Одного разу було заплановано повернення 12 дітей, але в останній момент троє дітей відмовилися їхати. З іншого боку, італійська громада, де живуть діти, постійно наголошує на нестачі фінансування від уряду Італії на їх утримання.

Без необхідного лікування сімнадцятирічний Тимофій Шатульський не може стримувати важку хворобу. Будь ласка, допоможіть зібрати кошти на життєво необхідні ліки!

Додам, що згідно з українським законодавством українські усиновлювачі чи прийомні батьки мають право поїхати у країну перебування дитини-сироти та забрати її звідти (звичайно, за погодженням служби у справах дітей). Але на практиці все це дуже нелегко, тому що розуміння безпеки для українців та іноземців дуже різне.

Ще один приклад — Гуляйпільська спеціальна школа-інтернат, яку евакуювали до Польщі. Персонал цього закладу активно веде групу в соцмережах та ділиться новинами життя та навчання дітей. Діти вчаться як у польській, так і в українській школі. Я не чув про будь-які проблеми цього закладу з місцевою чи українською владою.

Інший заклад із Запоріжжя опинився в Польщі в центрі скандалу. Це Запорізький обласний реабілітаційний центр (раніше — притулок). Польські волонтери звинуватили директора у зловживаннях. Директор усе це відкидає.

Ну і трохи про найбільший заклад Запорізької області — будинок дитини «Сонечко». Його евакуювали у Львівську область, але й тут без скандалу не обійшлося. Більшість персоналу залишилася в Запоріжжі та продовжувала кілька років отримувати заробітну плату, фактично не працюючи з дітьми. На це було витрачено більш ніж 200 мільйонів гривень.

Зрештою будинок офіційно ліквідували, нікого не звинуватили, тому що формально ніхто нічого не порушував. Висновки хай кожен робить сам.

Але я вважаю, що в цій ситуації не існує універсальних рішень. Спочатку — безпека та право на життя, а потім лише індивідуальний підхід і ознайомлення з обставинами конкретної дитини дасть змогу зрозуміти, як діяти. І для когось це буде повернення в Україну, а для іншого — тимчасово чи назавжди залишитися в приймаючій країні.

Найбільше мене лякають заклики повернення дітей заради «збереження генофонду нації» чи покращення демографії. Це точно не має нічого спільного з інтересами дитини.

Кінець епохи інтернатів

Кінець епохи інтернатів

На фото — останні світлини з Молочанського інтернату за три дні до вторгнення (із соцмереж).

На фото — діти Гуляйпільського інтернату (із соцмереж).

P.S. Благодійний фонд «Щаслива дитина» наразі підтримує прийомні родини та дитячі будинки сімейного типу, що евакуювалися із Запорізької області в інші регіони України. Також ми готові підтримувати екстрені та медичні потреби дітей з евакуйованих інтернатів та притулків Запорізької області.

Підтримати наш проєкт «Щасливий будинок» може кожен:

Фонд «Щаслива дитина» — ефективна допомога тим дітям Запорізької області, які найбільш її потребують

Їм потрібна наша допомога
Олег Семиряга
Олег Семиряга

Вроджені вади розвитку нервової системи, дихальна недостатність

Допомогти зараз

У 2026 ви допомогли на суму грн.

2 797 306

Повний звіт

Витрати фонду в 2026
47 хворим дітям 924 805 грн.
Мед. обладнання:17 842 грн.
Гуманітарна допомога:579 171 грн.
Дітям з інвалідністю:1 149 247 грн.
Сиротам та малозабезпеченим:293 285 грн.
Туристична програма:69 270 грн.
Програма "Хелпус":184 760 грн.
Службові витрати:455 473 грн.
Загалом витрат: 3 678 990 грн.

172 207 867

Всього з 2007