Дети Запорожья лого

Старший брат, або Contra spem spero! Реальна історія з життя

4824 : Оксана Сідун (Кучеренко), Київ Выслал Сергей Штейников, sshteynikov[at]fclex.com

- Я шукаю рідного брата…

- Розумієте, директор поступив згідно Закону України і з цим нічого зробити неможливо. Конфіденційність ніхто не буде порушувати. Вам не видадуть цю інформацію. Краще все забути.

Такий діалог відбувається у Олександра в суді, у юриста, в інтернаті…

Сашкові було 14 років, а йому братику лише 4 роки, коли їх матір позбавили батьківських прав. Хлопчиків забрали в інтернат, але оскільки вони різні за віком - направили в різні заклади. Миколку в дошкільний, а Олександра для дітей шкільного віку. Інтернати братів знаходились в одному районі і старшому брату дозволяли після уроків провідувати молодшого. Олександр кожного дня приїжджав до Миколки. Він відчував відповідальність, розумів, що малюку зараз не вистачає уваги і любові, хоча життя в інтернаті було добрим, можна було пристосуватися і звикнути.

Одного разу Олександр зазвичай прийшов до брата.

- Його немає, - відповів вихователь.

- Як це не має? - здивувався Сашко. - А куди ж він міг подітися?

- Його всиновили. Можеш більше сюди не приходити, - відповили йому.

Дорогою назад Сашко йшов і міркував, як це могло статися і чому не запитали його дозволу… дозволу старшого брата.

Безвихідь. Розуміння, що ти втратив рідну, близьку людину. Вона десь є - може, навіть десь поряд, - але ти більше ніколи не побачиш її у своєму житті. "Я сирота, ніхто мене не пожаліє, і кровна душа невідомо де. Можливо, її і немає в живих!"- так міркував Сашко три роки, поки не пролунав останній дзвоник і його не випустили у вільне плавання з інтернату.

- Я шукаю рідного брата, - знову прийшов Олександр до директора інтернату, в якому виховувався його Миколка.

- Йому зараз добре, - сказав директор. - Він живе в Америці. Батьки люди добрі, гарно про нього піклуються, так що не переймайся. Вони навіть нашому закладу допомагають.

- Дуже хочу його побачити або поговорити по телефону, - наполягав Сашко, - може, хоча б з його теперішніми батьками, аби зрозуміти, що це за люди і як там мій Миколка.

- Я ж говорю: не турбуйся! Інформацію надати тобі не можу. Закон забороняє.

- Що ж це за Закон, який рідних братів роз'єднує? - не відчіплявся хлопець.

- Не гарячкуй, - сказав директор. - От коли Микола стане повнолітнім, його теперішні батьки мають йому сказати, що він українець і був ними всиновлений. Якщо він захоче повернуться до України, то він це зробить. Він згадає про тебе і сам тебе відшукає.

- Розумієте, йому було лише чотири рочки - і що він там пам'ятає? - у Олександра сльози накочувались на очі. - На це сподіватися не можна…

- Заспокойся. Я поговорю з батьками і, можливо, вони дозволять вам поговорити, - закінчив директор.

Хлопець залиш свої координати, на цьому і розійшлися. Минув рік, хлопцеві ніхто так і не подзвонив. Та він навіть і не сподівався, що директор передасть його прохання.

"Конфіденційність". Всім своїм нутром Сашко ненавидів це слово. Ненавидить і зараз. І можна сказати, що йому трішечки не поталанило: в 2000 році вийшов новий Закон, який забороняв роз'єднувати рідних братів і говорив про те, що всиновленими можуть бути тільки обидва. Але… Закон не може перекреслити рішення минулого Закону.

Ми просто сиділи і розмовляли з Сашком. І розмову зі мною він також починав з наболілого: "Я шукаю рідного брата…" Йому не давала спокій моральна сторона цього питання. Він міркував, чому так відбувається. За живе зачепила його фраза: " Нас (сиріт) просто продають. Ви що, про це не знали? Ви що, не знаєте скільки іноземець платить державі, щоб всиновити дитину?.. Продають!"

Сашко звертався до преси, на телебачення, в різні установи, але лунало те й саме: "Конфіденційність…" І хай його досвід був песимістичний, він все одно продовжує шукати. Всюди, куди приходить хлопець, лунають його слова: "Я шукаю рідного брата…" В очах Олександра прочитується гірке: "Contra spem spero! Без надії сподіваюсь!.." Поможи йому Боже!

Оксана Сідун (Кучеренко), Київ

Фонд «Счастливый ребенок» — эффективная помощь наиболее нуждающимся детям Запорожской области

Им нужна наша помощь
Денис Вечерний
Денис Вечерний

Острый лимфобластный лейкоз

Помочь сейчас

В 2022 вы помогли на сумму, грн.

23 558 405

Расходы фонда в 2022
144 больным детям 3 232 432 грн.
Мед. оборудование: 475 181 грн.
Гуманитарная помощь: 6 544 063 грн.
Детям с инвалидностью: 9 312 312 грн.
Детcкому экоселу: 503 243 грн.
Сиротам и малообеспеченным: 1 039 147 грн.
Помощь взрослым "Хелпус": 104 004 грн.
Служебные расходы: 950 508 грн.
Всего расходов: 22 269 846 грн.

Всего с 2007 оказано помощи, грн.

111 184 103

Ребенку нужна семья