Останнім часом до нашого невеличкого офісу з самого ранку стоїть величезна черга. Переважно це родини з дітьми, які вимушено покинули свою домівку, тікаючи від війни. Майже у всіх немає роботи, а у багатьох — ніяких заощаджень. Більшість людей з черги впевнені, що у Запоріжжі вони тимчасово, та кожен мріє якнайшвидше повернутися додому.

Всім родинам ми намагаємось чимось допомогти. На тому тижні ми видавали молоко “Бурьонка”, яке ми привезли в Вінничини, фруктове пюре від Червоного Хреста та сертифікати “Сільпо”. А також дитяче харчування, підгузки та засоби гігієни, які ми постійно шукаємо та купуємо.

Наприклад, 28 квітня було біля ста людей! Виявилося, що ми не готові до такого навантаження. Точніше, фізично ми впорались, а от наш офіс став майже порожній і наступного дня ми вже відмовляли у допомозі.

Та днями нам стало відомо, що у Церкві святих Петра і Павла зберігаються підгузки та дитяче харчування. Ми одразу зібрали всіх присутніх в нашому офісі чоловіків, і кремезною командою вирушили на полювання за здобиччю за гуманітарним вантажем. Вже за 10 хвилин мешканці самі відчинили нам браму. Оцінивши співвідношення сил та налагодивши теплі стосунки із настоятелем та двома сестрами, ми утрьох завантажили повнісіньку машину трофеїв допомоги для переселенців. Тепер у Церкві знов є вільне місце для отримання гуманітарних вантажів з-за кордону, а в нас є чим допомогти родинам із малечею.

У нашій роботі завжди трапляються дива, але під час війни кожна допомога фонду — це скарб! Цей справжнісінький скарб був дивовижно вчасно! Щиро дякуємо Церкві святих Петра і Павла!

Новий робочий тиждень розпочався з візиту двох дівчат з Краматорська. Одна з них при надії, а друга — матуся маленького хлопчика. Радіємо, що змогли їм трішки допомогти та побачити на стурбованих обличчях щирі усмішки

Війна триває. Кількість родин, яким потрібна допомога, зростає кожного дня. Без фінансової підтримки робота фонду може зупинитися.