Існує принаймні п’ять схем викрадення російськими окупантами українських дітей, які вдалось відстежити під час повернення дітей додому, розповіла в інтервю «24 Каналу» радниця-уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'я Герасимчук.

Першим варіантом є викрадення дітей після фільтрації батьків. Зокрема коли батьків затримують російські військові, дітей одразу вилучають. Спочатку їх везуть на тимчасово окуповану територію і далі перенаправляють, депортують до Росії. Ті, кому вдалось звільнитися, їдуть в Росію шукати своїх дітей.

Другий сценарій, передбачає викрадення дітей безпосередньо з сім’ї.

«Інколи це буває, коли вони позбавляють батьківських прав за якимись вигаданими законами окупаційної влади "незручних" дорослих, які не хочуть співпрацювати з окупантами», – розповіла Герасимчук.

Буває, що росіяни забирали дітей від інших родичів, як от бабусь-дідусів, старших братів чи сестер.

Третя схема – вбивство батьків. При чому забирають і тих дітей, які залишились на опіці родичів чи друзів загиблої сім’ї.

«Це сталося, наприклад, в кейсі двох перших дітей, яких нам вдалося повернути. Ілля мав тяжке поранення в ногу, а мама загинула в його обіймах. Кіра втратила батька просто на очах, коли він намагався піти по воду. І, власне, цих викрадених дітей росіяни повезли у Донецьк, готуючи до депортації в Росію», - розповіла радниця президента.

Вона зазначила, що у всіх дітей з цих трьох категорій відразу забирали мобільні телефони та не давали змогу подзвонити рідним, близьким, повідомити, де вони, що з ними. Росіяни роблять все, щоб діти не могли повідомити, де вони. Дітям говорили, що вони не потрібні рідним, їх не люблять і тепер вони будуть росіянами.

Четвертий варіант – це коли росіяни не дають українській стороні вивезти в безпеку тих дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду , що потрапили під окупацію. Після того, як дітей в закладі доводять до крайної межі, їх вивозять в Росію.

П’ятий і наймасовіший сценарій викрадення дітей – вивезення дітей на так зване «оздоровлення». Спочатку росіяни створюють на окупованих територіях умови, які абсолютно непридатні для проживання дитини. Після цього вони нібито пропонують батькам «добровільно» віддати дитину на так званий відпочинок на 3 тижні чи на місяць.

«Чому нібито «добровільно», тому що, по-перше, батьки не мають взагалі ніякого іншого виходу, бо вже немає ні їжі, нічого для того, щоб дитина могла вижити на цій території, де ступила російська нога. По-друге, дуже часто батькам кажуть: "Якщо ви не віддасте дитину добровільно, ми позбавимо вас батьківських прав, і ви більше ніколи не побачите свою дитину взагалі» - розповіла Герасимчук.

Однак потім цих дітей додому так і не повертають. Зокрема є діти, які провели в «таборах» майже рік.

«Їх переміщували з одного в інший, звичайно, не погоджуючи це з батьками. У тих, хто мав мобільні телефони, хоч інколи була можливість зв'язуватися, але батьки абсолютно ні на що не могли впливати. Цих дітей перевозили постійно, їм постійно говорили, що батькам не потрібні, що їх позбулися, що вони тепер будуть в Росії, а після того, як приїдуть з таборів, підуть в російські сім'ї», – розповіла Герасимчук.

Національне інформбюро при Міністерстві реінтеграції України повідомляє, що незаконно депортованими до Російської Федерації вважаються 19 514 українських дітей. Зокрема відомо про близько 4 390 дітей-сиріт й дітей, позбавлених батьківського піклування.

Нещодавно 45 держав-членів Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) підтримали розслідування щодо викрадення окупантами українських дітей.